ENG • FR 

Духовна обслуга

Приготував о. Ігор Ощіпко

За час існування нашої церкви перед “співробітниками Божими”, що організували, будували, із завзяттям працювали та з любов’ю плекали будівлю Божу, Українську Католицьку Церкву Успення Божої Матері на Роземонті в Монреалі, приходиться нам тільки з признанням склонити голову. Вони ж бо справді будівничі Божої будівлі, ті Отці душпастирі, що для великої справи Божої розбудували парохію і святиню на службу народові, для запевнення кращої майбутності громади, що хоче з Богом у своїй власній хаті жити і по своєму його прославляти. Для тієї справи вони віддали свою працю, своє здоpов’я, свою жертву та кращі літа продуктивного душпастирського життя. Деякі з них, набувши практики й знання, понесли його зі собою на інші призначені їм до праці душпастирські місця. Деякі з бігом літ знеможені у праці з благословенням Божим споглядають на плоди свого душластирства у нашій парохії; а дехто з них в невтомних трудах задивлений в ідею своїх благородних бажань для справи Божої і спасіння довірених йому душ, віддав для них навіть своє неоцінене священиче життя. Про них з певністю можемо сказати сьогодні, що вони справді “Співробітники Божі, що отримали власну нагороду згідно зі своїм трудом”. (Кор. І.).

З вдячністю і приємною згадкою про них, ми празнуємо сьогодні на лаврах, які вони здобули, виплекали, розбудували й загосподарили та залишили нам для дальшого догляду й збереження. Для них присвячуємо цю нашу скромну згадку з вдячності за пам’ятку, якою ми сьогодні втішаємося. А було їх немало від часу заснування нашої церковної громади.

Наші Владики, Преосвященний кир Ізидор Борецький, кир Роман Даниляк, а відтак кир Корнилій Пасічний, і теперішній владика кир Стефан Хміляр завжди дбали про те, щоб велика членством парохія Успіння Божої Матері на Роземонті мала достатню духовну обслугу. В тій цілі у листопаді 1950 року було призначено першого пароха в особі о. Михайла Гаврилюка.