Духовна обслуга

о. Д-р 3АЛЄСЬКИЙ МИХАЙЛО
від 10 жовтня 1962 до 1 липня 1965 р.

Дня, 10-го жовтня 1962 року, Преосв. Владика Ізидор Борецький, назначив для парохіі другого пароха в особі о. декана д-ра Михайла Залєського, професора на славістичному відділі Монреальського Університету. Він прийшов на парохію дня, 10-го листопада 1962 року, а о. Михайло Гаврилюк залишився, як священик-помічник. Отець Залєський посвятив три роки душпастирської праці для нашої парохії. Другий з черги парох нашої церкви, протопресвітер і перший декан Монтреальського протопресвітеріяту, співредактор деканального місячника “Еклезія”, будівничий двох церков, в Ляшін та в околиці Парк Екстеншен і організатор тих же парохій, науковець і визначний діяч серед монтреальської громади.

Мотто – “Християнство сьогодні йде-діє наче сонце. Отже треба пробудити його, оживити. Треба перетворити приземну людину на дитину Божу. Треба дати щастя й мир Божий людині, народам і расам: треба високо видвигнути заповідь любові Бога і ближнього. Це місія Вселенської Католицької Церкви, це завдання Собору. Його поборюють імперіялісти червоні, як колись поборювали самовладні царі. А ми на наших Соборах в Новгородку, в Берестю, Замостю, у Львові, а тепер у Вічному Місті заявили й заявляємо, що наша рідна Церква, як серце Народу, має бути національна, вільна, сильно об’єднана з Вселенською Церквою. Це наша майбутність. Його священним виразом – це участь наших Владик на Вселенському Соборі. Із глибокою вірою ми надіємося, що молитви й праці l-го Ватиканського Вселенського Собору поширять і зміцнять на землі володіння Божої Правди”. (“Еклєзія”, жовтень 1962, о. М. З.).

Із змістом провідної ролі нашої Церкви в житті нашого народу проходила й праця душпастирська другого пароха нашої парохії о. Д-ра Залєського Михайла. Вона припала в час контроверсійних подій у християнському світі та зокрема на нашу Церкву. Дійсність та хвилево відвернула загальну увагу від стисло парохіяльних справ. Треба було не лише втримати нормальний стан життя в парохії, але перш за все звернути загальну увагу і зацікавлення на назріваючі і непередбачені успіхи, як також до наростаючих противорічностей тих подій.

Душпастирська дипломатія того часу вимагала з одної сторони: спопуляризовання історичного значення роботи св. Кирила і Методія, що відзначення 1100-річчя їхньої появи в той час відзначувала ціла Вселенська Церква: висвітлити й зживатися з потрясаючим зворотом життя нашої Церкви з приїздом на волю Патріярха Йосифа і його участи на Вселенському Ватиканському Соборі: треба було зживатися із зміною Вселенського Архиєрея у проводі Церкви після смерти Папи Івана XXIІІ-го. З другого боку треба було холоднокровно протидіяти наростаючим місцевим проблемам, що виринали поза нашими плечима, і то в нашому середовищі тихі і позакулісові спроби наставити Східнього Ієрарха в Монреалі і підпорядкувати його латинській юрисдикції; втягнути до акції невдалої т. зв. “Ґранд Міссіон”, що її організував монтреальський Кардинал: творення т. зв. “Центру для Східніх Церков” в Монреалі, розуміється, під латинською юрисдикцією, і т. п. Втримування рівноваги духа в житті нашої парохії в тому часі завдячувати треба твердим засадам і невгнутій принциповості нашого пароха бл. п. о. Залєського. Все ж таки журба про незнане майбутнє нашої Церкви частинно приспішила кінець його життя. Він упокоївся в Бозі 1 липня 1965 року і в крузі своїх співпрацівників вічним сном спочиває на українському цвинтарі в Монтреалі. Вічна йому пам’ять.

Додати коментар...

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s