о. ГАВРИЛЮК МИХАЙЛО
від 24 листопада 1950 до 2 травня 1966

р.15 літ інтенсивної душпастирської праці будови церкви і організаційної структури парохії Успення Божої Матері. Перший парох, організатор парохії і будівничий церкви, діловий працівник деканату, перший редактор декaнального місячника “Еклезія”, постійний кореспондент до української преси, зокрема до “Нашої Мети”. Точний дослідник статистичного католицького руху і українського поселення Канади. Ревний опікун української громади в Kiнґстон, Корнвол, Сміт Фолс, місійний душпастир родин в Маказа; Ст. Софі, Ковансвіл, Шербрук і т. п.

Мотто: “Коли зважити, що місто Монтреаль, це найбільше місто Канади і найбільший центр католицького світу у північній Америці, то побудова гарної, великої, репрезентативної церкви для Українців у новій, багатій дільниці Метрополії Канади, має для нас як загалу, велике релігійне і всенаціональне значення”. (1 обіжник о. М. Г.).Це провідна і безперервна ідея першого пароха бл. п. о. М. Гаврилюка, якою жив, для якої працював і яку здійснив в часі свого душпастирювання. Будову церкви, парохіяльної залі та резиденції, котру закінчено в 1957 р. В слід за тим церкву розмальовано, збагачено повним і мистецьки оформленим іконостасом і всім літургічно потрібним церковним посудом для потреб правильного священодіяння. В парохіяльному житті розроблено живу діяльність організацій ЛУКЖК, Рідну Школу, Сестрицтво Апостольства Молитви, УКЮ, Вівтарну Дружину, Молодих Подруж, церковного хору, поширення католицької преси і т. п. Сліди його активної та всесторонньої праці підкреслені майже в усіх громадських, суспільних чи виховних організаціях українського Монреалю.На склоні свого життя він з радістю дивився на дозрілу, благородну, квітучу вітку Христового Виноградника, нову клітину нашої Помісної Церкви – парохію Успення Божої Матері в Монреалі, яку він засадив, плекав, виховав і допровадив до зрілого життя. Він полюбив середовище своєї душпастирської праці, полюбив своїх людей, з ними він радів, з ними він терпів, для них він працював з ними він спочиває вічним сном на українській секції цвинтару Нотр Дам де Нейж в Монреалі. Упокоївся в Бозі 11 травня 1966 р.